* * *
***
* * *
Двадцать первый век на дворе.
Осень золотит леса в сентябре,
Готовятся к зиме многоводные реки, а
В Украине – день библиотеки.
Его отметим, по традиции,
С волненьем в памяти храня
День педагога, День милиции,
День рыбака, воды, огня…
И все же, все же, все же , все же,
Нам ближе всех огней и рек,
Всех праздников для нас дороже –
Украинский День библиотек.
Для нас – отныне и навека –
Священно званье «Человека»,
И скромный труд в библиотеке
Пленяет нас, как первый снег.
В покое строгом книжных полок
Сутра до вечера, в тиши,
Хранят застывшие глаголы
Ведуньи книги и души.
Скромны, тихи и незлобивы,
Из сумерек в сиянье дня
Они походкой торопливой,
Приносят книгу для меня,
Ее беру с благоговеньем
«Спасибо» дамам говорю…
Вновь напишу стихотворенье
И скромным музам подарю.
Распахните сердца.
Над родною землей,
День встает голубой.
Вновь улыбку зари
Дарит он нам с тобой.
Распахните сердца
Людям, солнцу, весне
Для любви и добра
Мы живем на земле!
Даже в солнечный день
От улыбок – светлей.
Никогда для людей
Доброты не жалей.
Ты делись, не скупись,
Добротою своей –
Верь, что станет весь мир
Миром добрых людей.
Стою на площі, наче на параді,
Вбираю в очі – вікна цілий світ...
Якщо Ви люди, книзі серцем раді –
Заходьте на розраду, на привіт!
Мої книжки, журнали і газети
Чекають Ваших спрагнених умів.
Через віки учені і поети
Ідуть до Вас шеренгами томів...
З цих словників, отих енциклопедій
І в сяйві світлих, сонячних вістей,
Бо в місті Я – не модна дискотека,
Що у такій пошані на цей день,
А всіх часів, народів – книготека,
Бездонний скарб досягнень та ідей...
То тільки з виду Я, як на параді.
Насправді ж – Я працюю на – прогрес!
(П.Гоць)
***
Для мене книга – світло дня.
Для мене книга – зорі ночі...
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце моє, очі...
Без книги я не проживу
Вже, як без вирію лелека...
Я і крізь вічність оживу
В отім святім: бібліотека...
Для вас я книгою лишусь,
Словами, строфами, рядками,
У пам’ять віршами впишусь
І прози буйними грядками...
В енциклопедіях знайду
Для вас усі найкращі гасла
І з ними у серця прийду,
Щоб свічка помислу не згасла.
Бо книга – то свято дня,
Бо книга – то і зорі ночі...
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце моє, очі...(П. Гоць)
Для мене книга – зорі ночі...
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце моє, очі...
Без книги я не проживу
Вже, як без вирію лелека...
Я і крізь вічність оживу
В отім святім: бібліотека...
Для вас я книгою лишусь,
Словами, строфами, рядками,
У пам’ять віршами впишусь
І прози буйними грядками...
В енциклопедіях знайду
Для вас усі найкращі гасла
І з ними у серця прийду,
Щоб свічка помислу не згасла.
Бо книга – то свято дня,
Бо книга – то і зорі ночі...
Моя сім’я, моя рідня,
Мій розум, серце моє, очі...(П. Гоць)
* * *
Осіннє листя падає поволі
І покриває землю золотим шатром,
І золото це, дароване в знак долі,
Наповнює всіх золотим вином.
Дари осінні різні і прекрасні,
Природа, осінь вам дарує з року в рік.
А ми даруєм вам усмішки щедрі і рясні
Й бажаєм вам щастя ще на стонадцять літ.
Бажаємо мати гарну квартиру чи хату
Достаток в них щоб був завжди.
Бажаєм мати вчасно збільшену зарплату,
Щоб від гривнів тріщали ваші гаманці.
Щоб мали щастя й здоров’я ви багато,
Щодня щоб їли м’ясо й мармелад.
Щоб на вас із неба падав лише щасливий зорепад.
Щоб люди лиш приємні й щирі,
І добрі щоб були навкруг.
І щоб у кожного був вірний,
Надійний і найкращий друг.
Хай радість вам життя дарує,
Щоб посміхались ви весь час.
Хай мрії ваші всі здійсняться,
Прийміть низький уклін від нас.
* * *
Дороги всі ведуть до Риму,
Колись казали мудреці.
До нас ведуть шляхи незримі
Завжди із книгою в руці.
Тут джерело і знань, і сили,
І дна морського глибини,
Часописи Петра Могили,
Вірші Шевченка і Франка.
Всіх читачів вітаєм радо,
Коли до нас би не прийшли,
І консультації й наради
Готові дати ми завжди.
(І. Сердюк))
Колись казали мудреці.
До нас ведуть шляхи незримі
Завжди із книгою в руці.
Тут джерело і знань, і сили,
І дна морського глибини,
Часописи Петра Могили,
Вірші Шевченка і Франка.
Всіх читачів вітаєм радо,
Коли до нас би не прийшли,
І консультації й наради
Готові дати ми завжди.
(І. Сердюк))
* * *
Низький уклін вам, бібліотекарі,
Спасибі за мужність, за щирість, за ласку,
За добрість і мудрість, за зоряну казку,
За витримку вашу, за тепле слово.
До вас ми повернемось знову і знову.
Спасибі за мужність, за щирість, за ласку,
За добрість і мудрість, за зоряну казку,
За витримку вашу, за тепле слово.
До вас ми повернемось знову і знову.
* * *
Святкуйте день – веселий чи сумний,
Який не є, а ви його святкуйте.
У кожнім ранку стільки новизни,
Що ви невдач минулих не рахуйте.
Хай кожна мить минається, летить,
Але ж на світі довшають хвилини.
Чим яскравіше день ваш відгорить,
Тим більше світла до людей долине.
Хай вечори святкові не спішать,
Останній промінь сонця не ховають, –
Якщо із буднів не робити свят,
То і найкращі обрії зникають.
* * *
Двадцать первый век на дворе.
Осень золотит леса в сентябре,
Готовятся к зиме многоводные реки, а
В Украине – день библиотеки.
Его отметим, по традиции,
С волненьем в памяти храня
День педагога, День милиции,
День рыбака, воды, огня…
И все же, все же, все же , все же,
Нам ближе всех огней и рек,
Всех праздников для нас дороже –
Украинский День библиотек.
Для нас – отныне и навека –
Священно званье «Человека»,
И скромный труд в библиотеке
Пленяет нас, как первый снег.
В покое строгом книжных полок
Сутра до вечера, в тиши,
Хранят застывшие глаголы
Ведуньи книги и души.
Скромны, тихи и незлобивы,
Из сумерек в сиянье дня
Они походкой торопливой,
Приносят книгу для меня,
Ее беру с благоговеньем
«Спасибо» дамам говорю…
Вновь напишу стихотворенье
И скромным музам подарю.
***
Над родною землей,
День встает голубой.
Вновь улыбку зари
Дарит он нам с тобой.
Распахните сердца
Людям, солнцу, весне
Для любви и добра
Мы живем на земле!
Даже в солнечный день
От улыбок – светлей.
Никогда для людей
Доброты не жалей.
Ты делись, не скупись,
Добротою своей –
Верь, что станет весь мир
Миром добрых людей.
Комментариев нет:
Отправить комментарий